тижнів до останнього внеску Нечемний пес для PS4 потрапила в магазини, в Інтернеті з’явився серйозний витік, який знищив історію та роздратував багатьох гравців, які чекали на гру кілька років. Я був одним із тих людей, які бачили кляте зображення (речі від того, щоб бути в курсі новин), тож я збираюся розповісти вам, яким був мій досвід роботи з грою після того, як я отримав цю інформацію в моїй сітківці (спойлери попереду).
питання помсти
Було б досить іронічно думати, що людина, яка опублікувала спойлер, це зробила. для помсти (Я нагадую вам, якщо ви продовжите читати, я збираюся перервати цю історію спойлери гри в наступних кількох рядках). І саме про це розповідає історія The Last of Us 2, про помсту, яку хоче здобути сама Еллі після того, як побачила, як невідома жінка на ім’я Еббі вбиває Джоела з надзвичайною жорстокістю на основі ударів ключкою.
Зображення поширювалося різними форумами та соціальними мережами, і, звісно, воно потрапило до моїх очей, тому я міг заздалегідь знати, що Джоел помре. Це був кінець гри? Я думав. Немає нічого далі від реальності. Це був ні більше, ні менше, ніж початок, глечик із холодною водою, який швидко поставив нас у ситуацію та спонукав би винести вирок у особистому суді за шкоду, завдану одному з наших улюблених героїв.
мистецтво обману
Це правда, що в офіційному синопсисі гри розповідається, що Еллі починає пригоду після трагічної події, але я чудово запам’ятав офіційний трейлер гри, в якому Джоел казав Еллі: «Ти справді думала, що я залишу тебе одну у цьому?», тому я вважав, що смерть має бути в кінці історії. Введений в оману, я повністю проковтнув намір цієї сцени, оскільки пізніше я зміг переконатися, що це була змінена сцена, щоб не розкривати подробиці історії.
У грі цю фразу вимовляє не Джоел, оскільки він мертвий, а Джессі, хороший друг Еллі, який не збирався дозволяти їй залишатися самій перед обличчям небезпеки, і показує, що в Naughty Dog вони мають грав з користувачами з ідеєю не давати підказок про історію. Ви пам’ятаєте ті фотографії Еллі, яка самотньо їде верхи на коні вулицями Сіетла? Ну, власне, вона не сама, а в компанії своєї вірної супутниці Діни.
Робота деталей
Я визнаю, що в той день, коли я побачив образ мертвого Джоела, я трохи втратив надію щодо гри, однак сцена настільки сувора, що відчувати її під час гри виглядає зовсім інакше. Частково ця провина лежить на неймовірних характеристиках персонажів, які пропонують анімацію обличчя, здатну виражати всілякі почуття, не вимовляючи жодного слова.
Робота в цьому аспекті неймовірна, аж до переживання справжнього фільму в кожному кінотеатрі. Цікаво, що, схоже, розробники хотіли продемонструвати та показати свою роботу досить гарним способом, оскільки в одному зі спогадів Еллі ми можемо грати з нею перед дзеркалом, просто активувавши серію гримас за допомогою ручки керування. . Хоча це здається безглуздим, це дозволило мені насолодитися технічною якістю деталей у виразах обличчя та відчути Еллі з дивовижною природністю.
Найприємніше те, що гра сповнена хворих деталей, які дозволяють передати вражаюче бачення реального світу. Те, як сніг падає з дерев, коли ми стикаємося з їхніми гілками, туман, який ми видихаємо, коли дихаємо, як хуртовина зрушує одяг, який ми носимо, або навіть те, як тепла кров зараженої людини поступово тане сніг. трохи, це деякі приклади деталей, які були включені. Серйозно, це божевілля.
Це речі, які, ймовірно, залишаються непоміченими, але вони присутні в грі, майже не усвідомлюючи цього, і вони дозволяють вам відчути гру більш реальною, ніж ви могли б очікувати, у інший спосіб, повністю на задньому плані та майже непомічаючи цього.
Проникніть або станьте машиною для вбивств
Під час гри Останній з нас, частина 2 ви відновите спогади про минуле. У грі збережено багато механізмів першої частини, і іноді вона здається надто знайомою, але до неї включено нові функції, які працюють настільки добре, що дозволяють гравцеві визначати власний стиль гри.
З одного боку, ви можете сховатися в кущах, кидати скляні пляшки, щоб відволікти ворогів (включаючи дресированих собак), і дістатися до тих дверей, які переведуть вас на наступний рівень непомітно. Або, навпаки, ви зможете дати волю своєму гніву і добити всіх присутніх одним ударом курка.
Це буде нелегко, оскільки боєприпасів мало, тож вам доведеться навчитися керувати ресурсами, миттєво створювати аптечки та різні аксесуари та, словом, виживати на ходу. Це імпровізоване управління ресурсами часом буде здаватися справедливим і обмеженим, відчуття, що є результатом ідеального балансу, який було застосовано в грі. У моєму випадку я грав на середньому (звичайному) рівні складності, і завдяки моїй нав’язливій звичці перевіряти кожен куток я міг у більшості випадків використовувати ресурси. Тому що так, дослідження вам дуже допоможе Останній з нас 2, аж до можливості завчасно знайти нову зброю.
Якщо ви грали в TLOU2, дотримуючись дистанції та створюючи якомога менше шуму, радимо вам зіграти в неї знову, роблячи якраз навпаки. Таким чином ви зможете відкрити для себе нову поведінку ворогів, споглядати розчленування за допомогою пострілів з дробовика та цілу лавину абсолютно внутрішньої крові, яка змусить вас відчути лють, яку таять у собі Еллі та Еббі. Практично гра виглядає зовсім інакше.
Це не відкритий світ, але виглядає так
Це щось відносне, і це те, що сценарії вони не надто великі. Більшість із них повторюють ту саму структуру, за винятком району міста Сіетл, де гра представляє свою найширшу карту. У цьому районі ми зможемо ходити між вулицями в пошуках прохідних будівель, однак більша частина міста відрізана і не доступна для вивчення, тому це відчуття швидко зникає.
Це та частина гри, де ми відчуваємо більше свободи, оскільки решта рівнів є картами з початком і кінцем, з деякими гілками, які дозволяють досліджувати, але з чітко визначеним основним шляхом, який дозволить вам продовжити Гра, не гублячись..
Але знаєте що? Незалежно від того, наскільки обмеженою була карта, я насолоджувався нею, ніби вона була нескінченною. Помилка полягає в їхньому дизайні, поганому наборі рівнів і в тому, як персонажі взаємодіють, коли ми проходимо територією. Одним словом, сцена залишається жити.
Ви можете пробратися через вікно будівлі, розбивши скло, зайти в спальню і відчути, що там хтось жив. І це те, що кімната має свою власну індивідуальність, з плакатами музичних груп, нотатками зі спогадами, незастеленим ліжком, колекціями книг... кожна кімната має ретельний дизайн, який приховує історії до пандемії, яка постраждала у світі. The Last of Us.
Паралельна історія
Чи змогли б ви одягнути шкуру ворога і зрозуміти його причини? Чи могли б ви зрозуміти іншу сторону і пробачити? Це та дилема, яку він пропонує нам Останній з нас 2, і це те, що після першої частини, в якій ми ставимо себе під контроль Еллі, щоб полювати на Еббі, гра повертає нас на початок, щоб поставити себе на місце її ворога, з ідеєю знати, що її походження та зрозуміти причину всієї цієї ситуації, повторивши три дні історії з іншого боку.
Підхід фантастичний, але геймплей, на жаль, повторюється (хоча Еббі пропонує більш агресивний і потужний рукопашний бій і зброю), і це може втомити багатьох. І це те, що після 20 годин гри гра ще має пройти довгий шлях, досягаючи в моєму випадку 30 загальних годин гри. Усвідомлення того, що вам доведеться повторити 3 дні історії з іншого боку, може стати втомливим, і це, мабуть, один із найбільших недоліків, які ми знайшли в грі.
Досліджуйте, вбивайте заражених або ворогів, насолоджуйтесь навколишнім середовищем, розгадуйте головоломки та спостерігайте спогади з минулого. Знову і знову цикл повторюється не лише з боку Еллі, але й з боку Еббі, тому багато хто може відчути певний повторюваний присмак у грі. Щось, що я бачу абсолютно нормальним.
біль прощення
Але якщо ця історія чогось навчила нас, так це того, що помста приносить тільки більше болю і навіть може супроводжуватися ще більшими втратами. Історія про Останній з нас, частина 2 Він дуже потрібний, тому що він стосується дуже важливих питань нашого суспільства, і, крім того, він дає нам зрозуміти, що помста мало користі.
Як і в будь-якій грі, у неї є свої світла та тіні, оскільки вона не була такою новаторською, як перша частина на PS3, і здається менш інноваційною, ніж можна було б подумати, але з оповідної та технічної точки зору ми стикаємося з витвором мистецтва, який має бути грали так чи так, і це знову останній штрих, на який заслуговує поточне покоління консолей.
Як не боляче, треба грати Останній з нас, частина 2 і знову.